У цивільному законодавстві багато уваги поділяється строкам.
Цивільно-процесуальне законодавство передбачає процесуальні строки, тобто строки, які пов’язані з виконанням тих, або інших процесуальних дій. Це зовсім інша категорія строків ніж строки передбачені цивільним законодавством, тобто строки протягом яких може бути подано вимогу щодо захисту порушеного права, або такого права яке особа вважає порушеним та за захистом якого звертається до суду з відповідною позовною вимогою.

На відміну від процесуальних строків, строк позовної давності може бути змінено за домовленістю сторін. Домовленість повинна бути оформлена у письмовому вигляді та не поширюються на строки, які встановлені законом. Змінення в сторону зменшення строку позовної давності, який встановлений законом, не припускається, оскільки вважається що така зміна порушує право громадянина на захист його інтересів у суді. Спільне для процесуальних строків та строків позовної давності є те, що вони за проханням сторони можуть бути поновлені судом, якщо суд визнає що строки пропущено з поважних причин.
Строки позовної давності обчислюються з часу коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. З цього часу починається сплив строків позовної давності. Але його сплив може починатися і з настанням конкретної обставини. Наприклад: Закон встановлює, що загальний строк позовної давності терміном у три роки починає застосовуватися щодо поділу спільного майна подружжя з часу розірвання шлюбу, але це не обмежує подружжя звертатися з такими позовами у будь-який час і до розірвання шлюбу.
Таким чином, строк позовної давності може бути загальним в три роки або спеціальним . Наприклад, терміном в один рік щодо вимог про розірвання договору дарування , терміном у п’ять років щодо позовних вимог про визнання правочину недійсним, якщо його вчинено під впливом насильства або обману та десять років щодо вимог про застосування наслідків нікчемності правочину. Також спеціальні строки можуть встановлюватися щодо інших правовідносин, які спеціально визначені у Законі.
Окрім того, є правовідносини стосовно яких строки позовної давності взагалі не застосовуються. До таких правовідносин відносяться вимоги щодо негаторного позову, простіше, щодо вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, не пов’язаних з втратою володіння, оскільки вважається, що такі порушення тривають і особа має право звернутися за захистом своїх інтересів у будь-який час доки порушення її прав триває, аж до того часу поки вони не будуть усунуті. А також не застосовуються строки позовної давності щодо вимог про визнання права власності на самочинне будівництво.
Окрім того, строки позовної давності можуть бути зупиненими та їх може бути перервано. Наприклад, строк позовної давності зупиняється якщо особа знаходиться на службі у Збройних силах України або у військових формуваннях, які офіційно визнаються державою під час військового стану, такі строки зупиняються на весь час знаходження особи у Збройних силах України. Строки перериваються наприклад пред’явленням позову. У цьому випадку строки позовної давності починають свій перебіг з початку.
У цивільному праві окремо стоїть вимога про застосування строків позовної давності. Зазначена вимога може бути подана відповідачем у вигляді окремої заяви. При чому, є обмеження, яке полягає у тому, що така вимога повинна бути заявлена у письмовому вигляді і тільки до закінчення попереднього судового засідання. А якщо попереднє судове засідання не проводилося, то до початку слухання справи по суті, тобто до оголошення судом позовних вимог. У випадку заявлення такої заяви суд (якщо не поновить строків) відмовляє у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строків позовної давності, якщо вважає що право особи яка зверталася з позовом є порушеним. Якщо ж судом під час судового розгляду буде встановлено, що позов є невмотивований, то суд повинен відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності позову або підстав відсутності порушення права.
У будь-якому випадку строки у судовому процесі є тонкою межею та суд завжди може скористатися своїм правом поновити строк особі, якщо необхідно забезпечити стороні доступ до правосуддя та надати їй можливість захистити свої права, або особа надасть докази поважності пропуску строків