25 січня 2018 року набрав законної чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким законодавець спробував врегулювати відносини щодо захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства у виглядів психічного, психологічного, фізичного, сексуального або економічного насильства.

Загальний аналіз цього закону викладено мною у статті «Боротьба з домашнім насильством» зі змістом якої ви можете ознайомитися за адресою:https://www.advocat.od.ua

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у частині «Прикінцеві та перехідні положення» внесено зміни та доповнення до деяких галузевих законодавчих актів. У тому числі цим законом внесенні суттєві зміни до Цивільного процесуального кодексу України  так до змісту цього кодексу розділ IV доповнено главою 13, яка стосується врегулювання правовідносин щодо видачі обмежувального припису.

Відповідно до цих змін заінтересована особа , тобто постраждала особа представник постраждалої особи, якщо ця особа є неповнолітньою, близькі родичі, родичі, Орган опіки та піклування, Служба по справах дітей стосовно особи неповнолітньої, недієздатної або обмеженої у дієздатності та опікун можуть звернутися з заявою до суду про видачу обмежувального припису у якій просить вжити заходи обмеження щодо «кривдника».

Зазначена заява повинна відповідати загальним нормам, формі та змісту заяв у судовому процесі, але в цій заяві немає відповідача, а є заінтересована особа і тими заінтересованими особами повинні бути особа стосовно якої просить заявник вжити заходи обмеження та Органи місцевого самоврядування, Органи опіки піклування у межах своєї компетенції.

Заявник може звернутися з зазначеною заявою до суду за місцем свого знаходження (реєстрації) або за місцем свого перебування якщо він знаходиться в приюті або патронажному закладі та зобов’язаний надати докази, що підтверджують доводи його заяви якщо вони у нього є.

Суд зобов’язаний розглянути заяву протягом 72 годин після її надходження до суду та проголосити рішення про задоволення заяви або відмову у задоволенні заяви у якому може застосувати один або декілька заходів примусу.

Після проголошення рішення повний текст судового рішення вручається сторонам, які були присутніми на судовому засіданні негайно. Іншим учасникам процесу, які не були присутні суд негайно надсилає копію рішення поштою замовним листом з повідомленням про отримання. Це рішення суд надсилає негайно але не пізніше ніж наступного дня після проголошення рішення.

У рішенні про застосування відповідних заходів суд зобов’язаний зазначити строк протягом якого діють заходи в межах 6-ти місячного терміну. По закінченню 6-ти місячного терміну суд може продовжити відповідні заходи за відповідною заявою потерпілого але не більш ніж ще на шість місяців.

Заінтересована особа стосовно якої заявник просить вжити заходи примусу повідомляється за місцем її проживання-реєстрації. А якщо місце перебування та проживання або реєстрації невідомо, то повідомлення про виклик такої особи до суду робиться шляхом публікації окремого оголошення на сайті судової влади відповідного суду за 10 днів до слухання справи. У такому випадку сторона є належним чином повідомленою.

Зазначені строки викликають цікавість з точки зору практики. Якщо місце перебування «кривдника» невідоме або заявнику невідоме місце його реєстрації, то суд повинен зробити запит до адресної служби. Якщо адресною службою не встановлено місце реєстрації, то суд зобов’язаний зробити відповідне оголошення за 10 днів до слухання справи, а якщо місце реєстрації встановлено, то суд повинен надіслати поштою заінтересованій особі судовий виклик (повідомлення) та дочекатися повернення відомостей про вручення.  Все це займає тривалий час і ніяк не узгоджується з обов’язком суду розглянути відповідну заяву протягом 72 годин.

У випадку задоволення відповідної заяви суд передає її на виконання у відповідний підрозділ поліції, який повинен: 1) поставити особу стосовно якої вжити заходи примусу на відповідний облік; 2) внести відповідні відомості до відповідного Реєстру; 3) здійснювати догляд за виконанням приписів.

Закон України   «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що протягом 10 днів особа яка отримала відповідний припис може його оскаржити до другої інстанції.

Для цього щоб все це працювало спочатку ще потрібно зробити відповідні департаменти та забезпечити існування належної інфраструктури та вжити логістичні заходи.

Окремо потрібно зазначити, що усі витрати пов’язані з розглядом цієї справи судом повинна брати на себе Держава, тому судовий збір за даною категорією справ не сплачується, а за отриманням правової допомоги потрібно звертатися зо центрів безоплатної правової допомоги, які будуть надавати  адвокатові відповідні доручення.